Адміністрація Президента США Дональда Трампа здійснила фундаментальний геополітичний маневр, який здатний повністю переформатувати безпекову та економічну архітектуру Близького Сходу. Глава Білого дому офіційно заявив, що глобальна угода між Сполученими Штатами та Ісламською Республікою Іран уже «в основному узгоджена». Наразі сторони перейшли до фіналізації технічних аспектів та юридичних деталей, які будуть оприлюднені найближчим часом.
Цьому оголошенню передував інтенсивний раунд непублічної дипломатії. Зокрема, у п’ятницю, 22 травня, до Тегерана прибула урядова переговорна делегація з Катару, який традиційно виступив ключовим медіатором та архітектором компромісного процесу між Вашингтоном і Тегераном.
Широкий контур учасників та позиція Ізраїлю
Головна особливість нової дипломатичної конструкції полягає в її багатовекторності. За словами Дональда Трампа, угода не є виключно двостороннім документом, а підтримана та узгоджена з широким пулом найважливіших регіональних гравців. До контуру підписантів та гарантів увійшли:
-
Монархії Перської затоки: Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар, Бахрейн;
-
Ключові регіональні держави: Туреччина, Єгипет, Йорданія, Пакистан.
Залучення Саудівської Аравії та ОАЕ свідчить про спробу Вашингтона створити стійку систему колективної безпеки та зняти багаторічну напругу між сунітським та шиїтським блоками.
Окрему увагу американський лідер приділив позиції найближчого союзника США — Ізраїлю. Трамп запевнив, що його екстрена телефонна розмова з прем’єр-міністром Беньяміном Нетаньягу щодо параметрів іранських компромісів «пройшла дуже добре», що натякає на досягнення певних конфігурацій безпекових гарантій для Тель-Авіва.
Економічний вимір: Розблокування енергетичних артерій
Основним практичним та найбільш вагомим для світової економіки елементом майбутнього документу є повне відкриття Ормузької протоки. Ця вузька судноплавна артерія є критично важливою для планетарного енергетичного балансу — раніше через неї транспортувалося близько 20% усього світового видобутку нафти та зрідженого природного газу (ЗПГ).
Регулярні загрози перекриття протоки, затримання танкерів та військові інциденти в її акваторії роками тримали ринки в напрузі, закладаючи високу «військову премію» у вартість бареля. Стабілізація судноплавства та зняття обмежень з іранського експорту, як очікується, призведуть до суттєвих макроекономічних наслідків:
-
Зниження світових цін на нафту: Повернення легальних обсягів іранської нафти (а також падіння вартості фрахту та страхування суден через зниження ризиків) створить профіцит пропозиції на ринку.
-
Послаблення позицій сировинних експортерів-агресорів: Падіння світових котирувань нафти марки Brent безпосередньо вдарить по доходах Російської Федерації, для якої високі ціни на енергоносії залишаються головним джерелом фінансування військового бюджету.
