У неділю, 12 квітня 2026 року, стало відомо про нову довгострокову стратегію КНР, спрямовану на глибоку інтеграцію в міжнародні ринки в обхід американських обмежень. Поки адміністрація Дональда Трампа посилює тарифний тиск, Пекін непомітно переглядає правила світової торгівлі на свою користь.
За даними видання National Today та аналізу сотень документів, проведеного агентством Reuters, Пекін готує близько 20 нових угод про вільну торгівлю, щоб забезпечити стабільність своєї економіки обсягом 19 трильйонів доларів.
План «20 угод»: Географія впливу
Китайські політики та науковці підготували понад 2000 програмних документів щодо реформування світової торгівлі. Головна мета — зробити американські мита другорядним фактором.
-
Європейський Союз: Ключовий блок, з яким Пекін прагне налагодити тісні зв’язки, щоб протистояти політиці стримування Вашингтона.
-
Канада: Важливим проривом став січневий візит прем’єра Марка Карні до Пекіна, результатом якого стало зниження мит на китайські електромобілі.
-
Африканський союз: Сі Цзіньпін оголосив про радикальний крок — повне скасування мит на товари з африканських країн з 1 травня 2026 року.
-
Перська затока: Китай активізує взаємодію з експортерами енергоресурсів для забезпечення власної енергетичної безпеки.
Читайте також: Трамп відхилив пакет зброї для Тайваню на $400 млн — WP: прагне домовитися з Пекіном
⚠️ Скепсис та ризики для партнерів
Попри привабливі пропозиції Пекіна, багато міжнародних партнерів висловлюють занепокоєння:
-
Демпінг: Побоювання щодо напливу наддешевих китайських товарів, які можуть знищити місцевих виробників.
-
Політичний важіль: Використання доступу до величезного китайського ринку як інструменту примусу в геополітичних суперечках.
-
Перегляд правил: Зусилля Китаю спрямовані на те, щоб змінити міжнародні торговельні норми на користь власної державної моделі капіталізму.
Читайте також: Китай готується до тривалої холодної війни зі США: як Пекін вивчає помилки СРСР і змінює підхід до глобального суперництва
Економічний контекст
Китай змушений діяти агресивно на зовнішніх ринках через внутрішні виклики. На тлі рекордного зростання вартості сировини Пекін знизив річний прогноз зростання ВВП до 4,5%–5% — найнижчого показника з 1991 року.
Крім того, Пекін впровадив державне регулювання цін на паливо, щоб пом’якшити наслідки нафтової кризи, спричиненої ударами США та Ізраїлю по Ірану. У таких умовах розширення торговельної мережі є для КНР питанням виживання в «епоху Трампа».
