16 липня 2026 року Запоріжжя пережило ще одну страшну трагедію. Російська керована авіабомба влучила у приватний сектор Шевченківського району. Під завалами зруйнованого будинку обірвалися життя трьох людей однієї родини – Тетяни Бродської, Вікторії Голованьової та Юрія Сеніна.
Для колективу цеху № 28 АО «Мотор Січ» ця звістка стала особливо болючою. 59-річна Тетяна Миколаївна та її 38-річна донька Вікторія багато років працювали на підприємстві, були частиною великої родини моторобудівників.
Тетяна Бродська прийшла на підприємство 25 липня 1985 року. Понад сорок років її життя були пов’язані з підприємством, де вона працювала старшим службовцем на складі цеху 28.
Її донька Вікторія прийшла на підприємство зовсім молодою – у вересні 2005 року. Понад двадцять років вона працювала у цьому ж цеху, останнім часом – помічником майстра.
Разом із ними загинув цивільний чоловік Вікторії – Юрій. Він також був моторобудівником: до 2024 року працював у тому ж двадцять восьмому слюсарем із складання металевих конструкцій. Згодом став на захист України. Того липневого дня Юрій Сенін лише на кілька днів приїхав додому. Один ворожий удар забрав одразу три життя. Зруйнував цілу родину.
17-річний син Вікторії Тимур, який втратив маму й бабусю, нині перебуває в лікарні. Ним опікуватиметься його дідусь Станіслав Голованьов, який також багато років працює у цеху 28 АО «Мотор Січ» слюсарем із складання металевих конструкцій. Адже рідний батько Тимура загинув вже давно.
Колеги згадують загиблих як добрих, щирих, життєрадісних людей. Вони любили життя, свою родину і свій дім. Такими й залишаться у пам’яті тих, хто працював із ними пліч-о-пліч, знав, дружив і любив.
Колектив АО «Мотор Січ» висловлює глибокі співчуття рідним і близьким загиблих та щиру вдячність голові профспілкового комітету С.Лоцману за допомогу, надану в організації поховання працівниць цеху.
Раніше повідомлялося, що Росіяни атакували Запоріжжя керованими авіабомбами: є загиблий, руйнування залізниці та гаражів.
