Гігантський корональний викид маси, що стався на Сонці 28 жовтня 2021 року, торкнувся одночасно Землі та Марсу, які знаходилися з протилежних сторін від Сонця на відстані близько 250 мільйонів кілометрів один від одного. Такого висновку дійшла міжнародна група вчених, які опублікували статтю в журналі Geophysical Research Letters.
Викид 2021 року, що супроводжує сонячний спалах, є прикладом рідкісного явища, яке називається наземним зростанням (англ. ground level enhancements, GLE). Під час цієї події сонячні частинки мають достатню енергію, щоб пройти через магнітне поле, що оточує Землю і захищає від впливу менш сильних корональних викидів. З 1940 року було зареєстровано всього 73 наземних зростання.
Подія GLE 2021 року є першою у своєму роді, коли були проведені вимірювання одночасно на поверхнях Землі, Місяця та Марса. Енергетичні частки були зафіксовані міжнародним флотом космічних апаратів, у тому числі орбітальним апаратом ESA ExoMars Trace Gas Orbiter (TGO), марсоходом Curiosity НАСА, місячним посадковим модулем CNSA Chang’e-4, місячним розвідувальним орбітальним апаратом НА :CROPIS Earth.
Оскільки Місяць і Марс не генерують власних магнітних полів, сонячні частки можуть легко досягати їхньої поверхні і навіть взаємодіяти з ґрунтом, створюючи вторинне випромінювання. Але у Марса все ще існує тонка атмосфера, яка зупиняє більшість сонячних частинок із нижчою енергією та сповільнює високоенергетичні.
Як показали вчені, подія GLE, що в середньому відбувається один раз кожні 5,5 року, призводить до перевищення безпечного рівня радіації на Місяці. Це може становити небезпеку для майбутніх пілотованих місій. Під час GLE 2021 доза склала 31 мілігрей, хоча викид 1972 потенційно міг дати дозу в 10 грей, якби він досяг Місяця. Дослідники також порівняли вимірювання, зроблені космічним апаратом ExoMars TGO та марсоходом Curiosity, та з’ясували, що атмосфера на Марсі знижує радіаційну дію від коронального викиду в 30 разів, до 0,3 мілігрею.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.