Стратегічний залізничний сектор України, який забезпечує левову частку логістики в країні, що воює, поступово підходить до критичної межі. Державний концерн «Укрзалізниця» (УЗ) дедалі сильніше лихоманить через системну внутрішню проблему — хронічне фінансове знецінення праці рядових залізничників, що вже призвело до безпрецедентного відтоку мізків і рук.
Два роки без змін: заморожені доходи
Головний тригер обурення всередині колективів та профспілок — тотальна відсутність індексації доходів. Востаннє заробітну плату українським залізничникам масово підвищували аж у квітні 2024 року (тоді тарифні ставки та посадові оклади зросли в середньому лише на 10%).
Відтоді споживчі ціни в Україні, тарифи на комунальні послуги та вартість життя суттєво зросли, проте фінансова сітка УЗ залишилася незмінною. На сьогодні реальні доходи монтерів колії, складачів потягів, зв’язківців та чергових по станціях ледь досягають, а в багатьох регіонах і не дотягують до середнього рівня зарплат на приватному ринку праці. При цьому люди щодня працюють в екстремальних безпекових умовах, відновлюючи інфраструктуру після ворожих прильотів.
Катастрофічний дефіцит кадрів та масові звільнення
Наслідком такої фіскальної політики стали масові звільнення. Кваліфіковані спеціалісти з багаторічним досвідом залишають підприємство заради працевлаштування в комерційному секторі або будівництві, де фінансові умови є значно гнучкішими та привабливішими.
Як результат, в «Укрзалізниці» утворився страшенний дефіцит кадрів. На залізничних вузлах критично бракує представників робітничих професій. Брак персоналу подекуди змушує компанію збільшувати навантаження на тих, хто залишився, що лише прискорює емоційне та фізичне вигорання людей. Попри спроби менеджменту залучати на дефіцитні вакансії нових працівників (зокрема, активно перекваліфіковувати жінок на традиційно чоловічі посади), глибинну причину — низьку оплату — це не розв’язує.
«Робота за броню»: єдиний утримуючий фактор
У кулуарах та на профільних форумах самі залізничники відкрито визнають: сьогодні переважна більшість чоловіків працює в компанії виключно заради отримання законного бронювання від мобілізації.
Оскільки «Укрзалізниця» є об’єктом критичної інфраструктури загальнодержавного значення, компанія має право бронювати до 100% своїх військовозобов’язаних працівників у певних категоріях професій. Для багатьох чоловіків саме цей юридичний імунітет стає ключовим і єдиним аргументом залишатися на робочому місці, де за місяць важкої праці вони отримують мінімальні гроші.
«Якби не бронь, депо та дистанції колії спорожніли б за тиждень. Люди тримаються за статус залізничника не через гроші, яких катастрофічно не вистачає на утримання родин, а виключно заради безпеки та стабільності в правовому полі», — анонімно зазначає один із залізничників на умовах конфіденційності.
Експерти ринку праці застерігають: утримання персоналу за допомогою суто адміністративних та безпекових важелів без належного матеріального стимулювання є короткостроковою стратегією. Якщо Кабмін та правління «Укрзалізниці» найближчим часом не переглянуть тарифні сітки та не проведуть реальне підняття зарплат залізничникам, залізнична мережа ризикує зупинитися не через руйнування, а через банальну відсутність людей, здатних нею керувати.
