Станом на кінець квітня 2026 року масштабний наступ російських окупаційних військ на Запорізькому та Оріхівському напрямках фактично призупинено. Навіть залучення елітних десантних частин та мобілізаційних резервів не дозволило ворогу досягти оперативного прориву. Військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Костянтин Машовець проаналізував, чому плани Кремля щодо захоплення Оріхова та виходу до Запоріжжя зазнали фіаско.
Концентрація сил: Максимум ресурсів — мінімум результату
Для прориву української оборони командування РФ зосередило потужне ударне угруповання на базі 58-ї загальновійськової армії. Зокрема:
-
Сили: Щонайменше 5 дивізій.
-
Елітні підрозділи: Частини 7-ї та 76-ї десантно-штурмових дивізій (ДШД).
-
Резерви: Підрозділи 18-ї загальновійськової армії.
Попри такий «кулак», ворог не зміг пробити лінію фронту і змушений був перейти до тактики малих штурмових груп, що свідчить про виснаження наступального потенціалу.
Ключові точки: Мала Токмачка та Степногірськ
Ситуація на найгарячіших ділянках фронту виглядає наступним чином:
-
Мала Токмачка: Російська пропаганда неодноразово заявляла про «встановлення контролю» над селищем, проте ці заяви не відповідають дійсності. Ворог має лише локальну присутність, а більша частина населеного пункту не контролюється окупантами. Бої тривають у режимі високої інтенсивності.
-
Степногірськ та Оріхів: ЗСУ не лише тримають оборону, а й активно контратакують. Під Степногірськом українським захисникам вдається покращувати тактичне положення, зриваючи спроби ворога охопити Оріхів з флангів.
Висновок
Амбітна мета РФ — охоплення Оріхова з подальшим просуванням до обласного центру — наразі виглядає нездійсненною. Збройні сили України успішно стримують переважаючі сили противника, змушуючи його тупцювати на місці з величезними втратами в живій силі та техніці.
Раніше повідомлялося, що Битва за Запоріжжя: ЗСУ контратакують, поки ворог намагається просунутися до Гуляйполя.
