На 67-му році життя пішов з життя Микола Олександрович Фролов — особистість, чий вплив на Запоріжжя важко переоцінити. Для когось він був політиком, для когось — освітянином, але для всіх він залишався людиною, яка не боялася робити складні вибори у критичні моменти історії.
Освіта як покликання та фундамент
Шлях Миколи Фролова нерозривно пов’язаний із розвитком запорізької освіти. Від завуча школи до керівника міської освіти та ректора Запорізького національного університету — він будував систему. Саме за його ініціативи в Запоріжжі з’явилися такі заклади, як Класичний ліцей, «Логос», «Перспектива» та державний єврейський ліцей «Алєф», що свого часу було надзвичайно сміливим кроком.
Позиція під час Майдану
Найбільш знаковий період його діяльності — зима 2013–2014 років. У той час, коли інші університети міста вдавалися до тиску на студентів, ЗНУ під керівництвом Фролова став «островом свободи». Ректор не просто забезпечив лояльне ставлення до протестувальників, а й фактично перетворив університет на осередок студентського руху, що стало ключовим чинником у політичному розкладі регіону того часу.
Політичний шлях та випробування
Політична біографія Фролова була сповнена як великих злетів, так і часів опали. Його участь у виборах міського голови Запоріжжя у 2015 році стала однією з найбільш пам’ятних сторінок новітньої історії міста. Тоді ця кампанія перетворилася на справжнє протистояння двох світів, а сам Фролов став уособленням сил, що протистояли системному впливу потужних промислових груп.
Навіть після виходу з великої політики він залишався вірним своїй справі, до останнього відстоюючи інтереси ЗНУ, зокрема у складний період об’єднання з інженерною академією.
Спадщина та пам’ять
Микола Фролов був людиною свого часу. Він пройшов складну еволюцію — від радянського управлінця до народного депутата України та ректора класичного університету. Його життя — це історія про вибір, зроблений на користь України у вирішальні моменти, коли це вимагало не лише мужності, а й готовності ризикувати кар’єрою та політичним майбутнім.
Запоріжжя втратило людину, чиї рішення, інколи неоднозначні, сформували обличчя сучасної вищої освіти та місцевого політикуму. Його спадщина житиме в стінах ЗНУ та в пам’яті тисяч випускників, які мали можливість здобувати знання в університеті, що попри все, залишався простором свободи.
