Ніколас Мадуро увійде в історію як політик, який успадкував владу від Уго Чавеса, але так і не зміг успадкувати його харизму. Колишній водій автобуса і профспілковий активіст став президентом Венесуели у 2013 році — і за наступні 13 років довів країну до економічного, гуманітарного та політичного колапсу.
Мадуро продовжив курс так званого чавізму — лівопопулістської ідеології, що спиралася на нафтові доходи та масові соціальні програми. Але коли ці доходи вичерпалися, Венесуела залишилася з гіперінфляцією, дефіцитом товарів, зруйнованою економікою та майже 8 мільйонами емігрантів.
Від соратника Чавеса — до його тіні
Мадуро був одним із найближчих соратників Уго Чавеса і працював міністром закордонних справ, а також головою парламенту. Саме Чавес перед смертю публічно назвав його своїм наступником.
Після смерті Чавеса у 2013 році Мадуро виграв вибори з мінімальною перевагою. Вже тоді було зрозуміло: без харизми і народної любові свого попередника він тримається при владі лише завдяки контролю над силовими структурами та виборчою системою.
Його публічні виступи не раз ставали мемами, а історія про «птаха-духа Чавеса», який нібито благословив його на президентство, остаточно закріпила за ним репутацію слабкого і карикатурного лідера.
Вибори без вибору
Кожні наступні вибори ставали для Мадуро дедалі небезпечнішими. У 2018 році він переобрався на тлі бойкоту опозиції, а результати не визнали США, ЄС і більшість країн Латинської Америки.
На виборах 2024 року, за даними опозиції, її кандидат Едмундо Гонсалес упевнено переміг. Проте влада оголосила переможцем Мадуро. Після цього країну накрила хвиля протестів, а режим відповів масовими арештами: за даними правозахисників, у в’язницях опинилися понад 800 політв’язнів.
Репресії та культ «зовнішнього ворога»
Мадуро системно пояснював усі провали «економічною війною США» та змовою Заходу. Така риторика дозволяла йому роками мобілізувати ядро прихильників, демонізувати опозицію і виправдовувати репресії.
Силовики та проурядові загони жорстко придушували протести, а будь-яку критику в соцмережах влада дедалі частіше прирівнювала до «тероризму».
Обвинувачення у наркотрафіку
У січні 2026 року США оприлюднили обвинувальний акт, у якому Мадуро звинувачують у створенні міжнародної наркомережі. За версією американського слідства, він та його оточення протягом десятиліть використовували державні структури для транзиту тонн кокаїну до США.
У справі фігурують колумбійські та мексиканські картелі, венесуельські банди та навіть родичі дружини Мадуро. Якщо провину буде доведено, йому загрожує довічне ув’язнення.
Союз із Путіним, який не врятував
Мадуро був одним із найближчих союзників Росії у Латинській Америці. Він визнав анексію Криму, підтримав війну РФ проти України та підписав із Москвою договір про стратегічне партнерство.
Росія продавала Венесуелі зброю і кредитувала режим, але коли Мадуро був повалений і захоплений американськими спецслужбами, Москва обмежилася лише дипломатичними заявами.
Фінал епохи
Наразі Мадуро та його дружина перебувають під вартою у США та очікують суду в Нью-Йорку. Він відмовляється визнавати провину.
Історія Ніколаса Мадуро — це приклад того, як країна з найбільшими запасами нафти може перетворитися на зруйновану державу, а «наступник революції» — на символ корупції, репресій і міжнародного криміналу.
