Свій черговий сезон «Реал» відкрив зустріччю, де поповнив гігантську колекцію своїх трофеїв. У матчі за Суперкубок Союзу європейських футбольних асоціацій (UEFA) у Варшаві мадридці, за яких вперше зіграв і вперше забив Кіліан Мбаппе, що перейшов із ПСЖ, мляво провели перший тайм, але в другому знищили італійську «Аталанту», обігравши її з рахунком 2:0.
Для всіх, кому милий іспанський футбольний монстр, хто не лінується фіксувати всі його незлічені досягнення, це, безумовно, був приємний початок сезону. Виграний «Реалом» Суперкубок виявився шостим у його історії. А це новий рекорд. До поїздки до Варшави мадридці ділили його з «Барселоною» та «Міланом». Зараз уже не ділять, хоча досить довго здавалося, що, як би невисоко на тлі «Реала», переможця Ліги чемпіонів, не котирувалася «Аталанта», переможець минулого розіграшу Ліги Європи, дістатися рекорду фавориту буде непросто.
Варшавський матч, це офіційне, урочисте відкриття нового футбольного сезону, що вже формально стартував, постійно нагадував про те, що сезон попередній завершився зовсім недавно — лише місяць тому. І безглуздо, наприклад, чекати, що ті, хто ще в липні рубався за свої збірні в чемпіонаті Європи чи Кубку Америки, отак одразу, ледве попрощавшись зі своїми коротенькими канікулами, до ладу не потренувавшись, почнуть іскрити. Форма не та. Ну, вони й не викрили. У тому числі гравець, на якого звертали увагу насамперед.
Кіліана Мбаппе, головного новачка «Реала», тренер Карло Анчелотті інтегрував в основу, не пожертвувавши заради нього жодним елементом своєї атаки — ні Вінісіусом, ні Родрігом, ні Джудом Беллінгемом. Просто функції цих елементів трохи змінилися. Мбаппе довірили передній край, центральну ділянку, а решті дісталися ролі скоріше підіграючих. Беллінгемові взагалі хотілося поспівчувати. Щойно — вільний художник, якому дозволено фактично все, що завгодно, тепер — орач, що знаходиться десь у глибині поля і пристойно навантажений оборонними обов’язками, від яких звільнено французького форварда, втім, все одно не надто помітного. Але що вдієш, якщо тонус ще не той.
За весь перший тайм у Мбаппе з Беллінгемом було на момент. Француз у дотик пробив зі штрафного в захисника Ісака Хіна, Беллінгем, якого одного разу примудрилася проворонити у штрафному майданчику «Аталанта», намагався проткнути воротаря Хуана Муссо, але лише заробив за непотрібну жорсткість попередження.
Загалом, «Аталанта» зі своїм дуже скромним на тлі мадридського складом виглядала на тлі гіганта цілком пристойно. А якщо далеко забиралася на обжитому правому фланзі нападу, то й зовсім постійно створювала якесь напруження. Якось звідти мало не прийшов шалений гол: простріл Мартена де Рона врізався в голову Едера Мілітао, від неї зрикошетів у перекладину.
Неквапливий «Реал» перед перервою відповів на цей рикошет ударом у ту саму частину воріт. Але не чужим, а власним, Родрігу. І не шаленим, а все-таки досить ретельно підготовленим, скажімо, дуже непоганим пасом Вінісіуса. Така ось рідкісна світла пляма в якійсь рутинній мадридській грі.
А на початку тайму другого «Реалу» врятував воротар Тібо Куртуа. Маріо Пашаліч головою бив майже напевно, у дальній гол. Стрибок Куртуа був шикарний, але відчуття, що «Аталанта» може в цьому матчі розраховувати на щось славне, не врятував.
Позбавив його сам «Реал». Він прокинувся абсолютно раптово, ніби розбуджений тим ударом Пашаліча, як гучним будильником, що зазвенів прямо біля вуха. І з’ясувалося, що мадридський клас все ж таки здатний з лишком компенсувати дефіцит тонусу.
Класу, припустимо, були тонни в тій комбінації, що призвела до першого голу «Реала»,— з акуратним пасом Беллінгема ліворуч Вінісіусу, з фінтом бразильця, який прибрав з дороги Берата Джимсіті, з тонкою паузою бразильця перед вирішальним пасом Федерако Валь, що набіг на бік. А приголомшена «Аталанта» за хвилину після нього дивом не пропустила другої. Вінісіусу дозволили проскочити центром, а італійський клуб врятував своєчасний вихід і своєчасно викинута убік рука воротаря Хуана Муссо. І кутовий, у який вилився той епізод, також загрожував «Аталанті» страшними наслідками: Муссо зупинив м’яч біля стрічки.
Але «Реал», який збадьорився, відчув «апетит», було вже не втримати. Пізніше настала черга стріляти по воротах, що причаївся віддалік від смертельно небезпечної зони, але знайденому Беллінгемом і Мбаппе, який «прочитав» напрямок його передачі.
Далі цікавого у матчі було замало. Але «Реал» ця обставина, звісно, влаштовувала повністю. У середині серпня, за кілька днів до старту чемпіонату не хочеться перенапружуватись, особливо якщо перший приз у сезоні вже у тебе в кишені.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.