«Жінку вбило в літній кухні, а я живий залишився»: Мешканці Запоріжжя розповіли про удар керованими авіабомбами
Вечірній масований наліт російської тактичної авіації на Запоріжжя залишив по собі не лише масштабні інфраструктурні руйнування, а й глибокі людські трагедії. Російські військові скерували на місто близько десяти керованих авіабомб (КАБів), частина з яких розірвалася посеред щільної житлової забудови у приватному секторі. Унаслідок чергового акту терору 5 людей загинули, ще 11 дістали поранень. Крім житла, пошкоджено освітні заклади, цивільний автотранспорт та територію місцевого кінного клубу, — пише Суспільне.
На місці трагедії працювали кореспондентки «Суспільне Запоріжжя» Анастасія Губіна та Світлана Гарбузова, які записали розповіді запоріжців, котрі в одну мить втратили найрідніших та дах над головою.
Трагедія родини Василя: «Прилетіло за п’ять метрів від неї»
В епіцентрі одного з вибухів опинилася оселя пана Василя. Родина прожила у цьому будинку майже 20 років, власноруч створюючи затишок. Авіабомба розірвалася прямо на подвір’ї, перетворивши будинок на купу понівеченої цегли та уламків. У момент удару в літній кухні перебувала дружина Василя — 67-річна Ірина. Жінка загинула на місці.
Василь, чоловік загиблої Ірини:
«Я якраз був на вулиці, далеко від вибуху, а жінка поруч. Жінку вбило, а я живий залишився. Треба знайти зараз ліхтарик, документи забрати. Я був на вулиці, а жінка в літній кухні. Біля неї прилетіло п’ять метрів, до мене метрів 20».
Внаслідок потужної вибухової хвилі чоловік дістав контузію — він частково втратив слух на одне вухо і перебуває у важкому шоковому стані.
Василь, чоловік загиблої Ірини
Поруч із Василем на руїнах перебуває брат загиблої жінки Костянтин. Чоловік є ветераном нинішньої війни, майже рік провів на фронті, де дістав важке поранення, отримав інвалідність II групи та пересувається на протезі. Він каже, що не може підібрати слів, адже вижив у пеклі передової, а його цивільна сестра загинула у власному дворі.
Костянтин, брат загиблої жінки:
«Ось так доля повертається, я майже рік відвоював, живий, хоч і з протезом. Інвалід ІІ групи, а от так о мирних жителів… Страшні руйнування від бомби, немає слів. Чоловіка (Василя) заберем до себе, бо тут все розбите, неможливо жити. Я ще в будинок і не заходив, чесно кажучи, важко щось коментувати. Приходжу до тями так сказати».
Костянтин, брат загиблої жінки
Чотири покоління на одній вулиці: історія Олександра
Трохи далі від епіцентру вирви мешкає Олександра — родич постраждалої родини. Його будинок вистояв, проте зазнав суттєвих пошкоджень: стіни вкрилися глибокими тріщинами, повністю знесено дах, а на подвір’ї стоїть понівечений осколками автомобіль.
Чоловік розповів, що ця земля має для його родини величезне історичне та сакральне значення, адже їхній рід пустив тут коріння ще за часів заснування промислового серця міста.
Олександр, житель пошкодженого будинку:
«Пошкоджений автомобіль, дах. В будинку всі стіни потріскалися. Будемо тут. Мій прадід будував ДніпроГЕС, йому цю землю давали, коли будував ДніпроГЕС. Тут прожив прадід, дід з бабусею, мати і я от, четверте покоління. Ми близько 100 років на цій землі живемо. Тяжко…. але життя продовжується, руки, ноги є, може хтось допоможе. Будемо жити далі. Росіяни ще будуть відповідати за своє. Бог покарає. Не наше покоління покарає, так наступне».
Місцевий мешканець Олександр
Попри пережитий жах, чоловіки вже взялися власноруч латати потрощені паркани та збирати вцілілі речі. На вулиці продовжують працювати комунальні служби міста та волонтери, які допомагають постраждалим закривати пошкоджені контури вікон та розчищати завали будівельного сміття.
