В останні кілька років світ охоплений справжньою літієвою лихоманкою. Метал, який називають то «білим золотом», то «білою нафтою», набуває все більшого значення для ключових економік, які розгорнули за нього жорстку боротьбу. З початку десятиліття літій подорожчав на сотні відсотків і ще не один рік буде в дефіциті — через потреби енергопереходу, який активно йде на Заході та Китаї. Геополітична напруженість тим часом надала конкуренції за цінний ресурс виняткову важливість: той, хто не зможе забезпечити себе основною сировиною, приречений на поразку. Головним полем битви за літій сьогодні стає Африка, багата багатьма мінералами. Шанси на перемогу в цій битві поки вищі у Китаю.
Метал, заряджений на успіх
У 2010 році ключовим споживачем літію у світі був сектор виробництва скла та кераміки, що забезпечує 31 відсоток від загального попиту, який сам по собі був невеликим. До початку 20-х років ситуація різко змінилася: понад 70 відсотків металу почало йти на виробництво літієвих батарей, які використовуються у величезній кількості сучасних пристроїв — від ноутбуків до фотоапаратів.
Основний імпульс трансформації поставило появу і стрімке зростання популярності електрокарів, в яких на один акумулятор йде в середньому вісім кілограмів літію. Нинішні тижневі обсяги продажів таких авто можна порівняти з тими, що десять років тому фіксувалися за рік. Минулого року у світі було продано 10,5 мільйона машин з електродвигуном — наполовину більше, ніж 2021-го. До кінця поточного року їхня загальна кількість становитиме близько 40 мільйонів.
Паралельно електромобільному буму останнього десятиліття величезними темпами зростало виробництво літію. З 2010 по 2021 обсяги збільшилися в чотири рази, до 546 тисяч тонн еквівалента карбонату літію (lithium carbonate equivalent, LCE — стандартизована одиниця вимірювання, яка може бути використана для різних сполук літію). Минулого року показник сягнув приблизно 680 тисяч тонн LCE.
40 млн електромобілів буде у світі до кінця 2023 року
Ціни в останні два роки зростали ще швидше за обсяги виробництва. За 2021 рік вони злетіли більш ніж на 400 відсотків, продовживши ралі у 2022 році: рекордні значення були зафіксовані в листопаді з більш ніж десятикратним зростанням рівня початку 2021-го. Літій описували як найцінніший метал року, а глава Tesla Ілон Маск порівнював володіння підприємствами з переробки із власним верстатом для друкування грошей.
Зараз це в принципі те саме, що друкувати гроші. Я б ще раз рекомендував підприємцям включитися в бізнес із переробки літію: ви не програєте
Причина стрімкого зростання цін у тому, що ринок весь цей час залишався дефіцитним: пропозиція не встигала за попитом. Причому самого металу на планеті в цілому достатньо, актуальна проблема нестачі принципово вирішується розвитком проектів видобутку та достатніми інвестиціями. Питання лише в тому, щоб встигнути наростити потужності вчасно: до 2025 року попит може досягти 1,5 мільйона тонн LCE, а до кінця десятиліття — понад три мільйони тонн.
Імпульс попиту надаватиме активніший розвиток електромобільного сектора, що підтримується, у свою чергу, законодавчими рішеннями. Наприкінці березня 2023 року Євросоюз погодив заборону з 2035 року на продаж нових авто, що працюють на традиційному викопному паливі. Країнам ЄС, втім, не вдалося домовитися про повну заборону звичних авто, як передбачалося: Німеччина пролобіювала можливість продовжувати використовувати машини на особливому кліматично-нейтральному електропаливі (e-fuel), який підходить для звичайного двигуна внутрішнього згоряння (ДВС).
Таке паливо синтезується в результаті складного процесу з використанням електрики, води та уловленого в повітрі CO2, але його повномасштабного виробництва поки немає, а перший комерційний завод у секторі розпочав роботу лише кілька місяців тому. Підприємство належить Porsche та її партнерам, компанія при цьому підкреслює, що, незважаючи на інтерес до e-fuel, як і раніше, має намір робити основний наголос саме на «звичайні» електромобілі.
Автопромисловість орієнтується саме на них, оскільки необхідні технології у галузі вже широко освоєно. Задумана ЄС реформа, таким чином, навіть у компромісному вигляді все ще передбачає масштабну електрифікацію європейського автопарку і, отже, серйозне зростання попиту на літій.
За підрахунками цінового агентства Benchmark Mineral Intelligence, до 2035 року ЄС знадобиться у два з половиною більше літію, ніж він зможе видобувати. Основний виробник металу у світі зараз – Австралія, що забезпечує приблизно половину всіх глобальних обсягів, а в секторі переробки домінує Китай із часткою ринку майже 60 відсотків. Саме переробка відіграє важливу роль у забезпеченні ланцюжка постачання сировини для акумуляторного сектора, що дозволяє отримати придатний для виготовлення батарей карбонат або гідроксид літію.
60% переробки літію у світі забезпечує Китай
КНР, самостійно забезпечуючи приблизно 13 відсотків світових поставок літію, останніми роками скуповувала активи в Австралії та Чилі, що вважався лідером з видобутку до 2010 року.
Докопатися до незалежності
У Європі ж із літієвим сектором проблеми. Одними з небагатьох компаній, які мають намір працювати в регіоні, виступають австралійська Vulcan Energy Resources, яка розпочне видобуток з 2025 року, і французька Imerys, яка налагодить виробництво гідроксиду літію на нормандському родовищі з 2028 року.
Їх загальних потужностей має вистачити на виробництво приблизно 1,2 мільйона невеликих електромобілів на рік, що значно менше очікуваного попиту на машини загалом: минулого року в Європі було продано понад 11 мільйонів нових авто різного типу.
До того ж успіх підприємствам Vulcan та Imerys не гарантовано.
«У проектах закладено певний ризик: ми наважилися зайнятися виробничими процесами, якими раніше не займався ніхто», — пояснив глава Imerys Алессандро Дацца, наголосивши, що сектор потребує державної підтримки.
Влада вже усвідомила важливість допомоги галузі, але поки що йдеться швидше про формулювання цілей, ніж про конкретний план дій. У середині березня Єврокомісія представила проект закону «Про найважливіші сировинні матеріали», спрямований на підвищення самозабезпеченості блоку відповідною продукцією. Поки що Європа імпортує від 75 до 100 відсотків необхідних їй металів, але Брюссель, навчений свіжим досвідом екстреного заміщення постачання газу з Росії, усвідомлює, що і цю залежність необхідно знижувати.
Документ задає певні орієнтири щодо частки власного видобутку та переробки сировини, а представники бізнесу підкреслюють, що їм потрібне фінансове сприяння владі. Нарікають вони і на бюрократичні тяганини з отриманням дозволів на видобуток. Другу проблему в ЄС планують вирішити встановленням конкретних термінів оформлення документів, але аналітики побоюються, що це не стане принциповим вирішенням проблеми.
Добувний сектор у Європі страждає одночасно від двох речей: нестачі фінансування на ранній стадії робіт і набагато складнішої системи отримання документів, ніж в Африці, Австралії та Канаді
За рішенням влади минулого року опинився під питанням ще один літієвий проект у Європі, хоч і поза актуальними межами Європейського союзу — у Сербії. Дозволи на розробку копальні втратила австралійська Rio Tinto: президент країни Ана Брнабіч після протестів екологічних активістів оголосила, що на проекті «поставлено крапку».
Точка, втім, за словами місцевих ЗМІ, поступово перетворюється на кому: Rio Tinto продовжувала скуповувати землю на околицях рудника і в 2022-му, і в 2023-му, що дає підстави припускати, що проект лише заморожений. Австралійська компанія визнає, що інтерес до розробки нікуди не подівся.
Як би там не було, найближчим часом Європа серйозно залежатиме від зовнішніх поставок літію, вважають фахівці. Китай же, як вважає глава Vulcan Френсіс Ведін, що готується вести видобуток у Німеччині, насамперед буде зайнятий забезпеченням поставок для власної промисловості.
КНР – вже зараз лідер світового переходу до електромобілів, у країні представлені сотні моделей таких авто. Продажі нових електромобілів та гібридів минулого року склали близько шести мільйонів одиниць. Кожна четверта машина, що купується в республіці, оснащена електродвигуном, переважна більшість із них — місцевого виробництва.
Китайський автопром стає і ключовим партнером російського ринку, що загалом переживає зараз непрості часи. Електрокар «Москвич», який почали продавати минулого місяця, згідно з даними Росстандарту, є варіантом китайської машини від компанії JAC. Росія має свої плани щодо розвитку електромобільного сектора, хоча й порівняно скромні: згідно з концепцією, прийнятою ще в докризовому 2021-му, власне виробництво машин з електродвигуном до 2030 року заплановано на рівні 220 тисяч одиниць.
Що стосується літію, то тут ситуація в Росії поки що частково порівнянна з європейською: країна повністю залежала від імпорту сировини з 1997 року, коли закрилася копальня, що пропрацювала понад півстоліття в Красноярському краї. Власного видобутку не велося. Минулого року, коли від постачань до Росії відмовилися Аргентина та Чилі, з літієм у нас, за словами представника Мінпромторгу, виникла «гігантська проблема».
Тоді було запропоновано прискорити оформлення дозволів на роботу видобувних компаній, а 2023-го стало відомо, що найближчими роками розпочнеться освоєння найбільшого вітчизняного родовища в Мурманській області. Очікувані обсяги видобутку в теорії можуть дозволити Росії зайняти до десяти відсотків світового ринку до кінця десятиліття, вважають аналітики.
Країна паралельно розраховує включитися в гонку за ресурси і в інших країнах — тривають переговори щодо розробки родовищ у Болівії, яка має найбільші підтверджені запаси літію у світі. Поки що влада американської держави уклала контракт з іншими іноземцями — компанією CBC з Китаю.
Битва за Африку
Головним полем міжнародної битви за літій, втім, зараз стає інший континент — Африка, нова зірка сектора, що сходить. За оцінками трейдингового гіганта Trafigura, до 2030 року на регіон припадатиме п’ята частина поставок літію. Серйозні запаси мають Зімбабве, Намібія, Гана, Демократична Республіка Конго та Малі.
20% літію до 2030 року поставлятиметься з Африки
До конкуренції прагнуть включатись і західні гравці. У Намібії у населеному пункті під назвою Віс незабаром має запуститися літієвий завод, який належить компанії Andrada. За словами глави підприємства Ентоні Фільюна, Африка незабаром матиме величезне значення через запаси не тільки літію, а й інших мінералів — олова та танталу, які також мають відіграти важливу роль в енергопереході.
Компанія Andrada зареєстрована на Гернсі, у списку акціонерів — переважно британські та американські керуючі та інвестиційні компанії. У червні на її майданчику в Намібії має бути зроблена перша партія літієвого концентрату з місцевої руди.
Наприкінці січня до Віс приїжджав єврокомісар з внутрішнього ринку Тьєррі Бретон, який відповідає за стратегію забезпечення блоку ключовою сировиною. У своєму Twitter він зазначив, що шахта має винятковий потенціал. “Євросоюз прагне вибудувати міцне партнерство рівних, щоб організувати глобальні стійкі поставки критично важливої сировини, підтримавши при цьому економічний розвиток Намібії”, – написав чиновник.
У поїздку Африкою нещодавно вирушив і спецпредставник президента США з питань енергобезпеки Амос Хохштайн. За його словами, Вашингтон зараз має намір прийняти стратегію інвестування в корисні копалини континенту. “Видобуток повинен вестися безліччю країн і компаній, необхідна конкуренція”, – заявив Хохштайн.
США теж мають значні запаси літію і ще в 1990-ті були найбільшим його виробником у світі. Проте розвиток видобутку країни останніми роками гальмує опір екоактивістів, і навіть корінних народів, які бажають бачити металургійних гігантів у своїх священних землях. На цьому тлі вашингтонські політики не залишають спроб налагодити контакти з Африкою, щоб отримати доступ до її ресурсів.
Західний бізнес тим часом уже зробив неприємне відкриття, вважає Ентоні Фільюн з Andrada: китайські інвестори прийшли на континент раніше і вже вклали великі гроші. Компанії з КНР працюють в Африці ще з того часу, коли ціни на літій були низькими.
КНР вже не перший рік виступає ключовим для Африки економічним партнером: у 2021 році загальні обсяги китайської торгівлі товарами з країнами континенту досягли 254 мільярдів доларів, що приблизно в чотири рази більше за показник США (64 мільярди).
«Китайці грають серйозно. Із США наші відносини не надто постійні, а Китай у цьому сенсі дуже послідовний», — пояснив Мвемба Дізолеле, керівник африканської програми Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні.
У літієвому секторі компанії з Китаю особливо активні в Зімбабве: розвіданих запасів літію в країні є достатньо для задоволення п’ятої частини світового попиту. Минулого місяця в країні почав працювати китайський завод з виробництва літієвого концентрату Huayou Cobalt.
Вона купила родовище у 2021 році за 422 мільйони доларів, ще близько 700 мільйонів доларів за останній рік у літієві проекти вклали інші три китайські підприємства. Найбільша літієва копальня Зімбабве — Бікіта — теж належить компанії з КНР.
Huayou Cobalt цікавиться активами і в Намібії: минулого місяця вона інвестувала в австралійську компанію, яка працює у районі Уїса. У тому ж регіоні працює китайська Xinfeng, яка вже видобула і відправила до КНР десятки тисяч тонн літієвої руди.
Добре забуте старе
Зараз тим, хто працює на континенті, зрозуміло, що поле бою поки що залишається за Китаєм. Перевага КНР дає те, що країна вже має в своєму розпорядженні колосальні потужності з переробки і таким чином найчастіше виявляється кінцевим пунктом для сировини, що видобувається. “Зрозуміло, що Африка ближче до Європи, відправляти продукт туди було б економічно доцільно, але у Китаю вже дуже розвинена інфраструктура”, – пояснив Бернард Ейлуорд, виконавчий директор зареєстрованої в Лондоні Kodal Minerals, яка займається видобутком літію в Малі і нещодавно теж залучила китайське фінансування.
Західні інвестори та банки загалом більш насторожено, ніж китайські, ставляться до проектів в Африці, вважаючи їх досить ризикованими. Корупція та мінливість місцевих політиків ускладнює роботу бізнесу у країнах Чорного континенту. Крім того, ціни на літій волатильні і до весни 2023 помітно знизилися в порівнянні з піком кінця минулого року.
Незважаючи на те, що вартість, як і раніше, вища за багаторічні середні значення, а ринок, як очікується, залишатиметься дефіцитним до 2026 року, нинішнє зниження змусило західних інвесторів натиснути на видобувні компанії для того, щоб вони стримали свої запити.
Деякі також вважають, що розумною відповіддю на перспективу нестачі літію є не нарощування видобутку, а розробка акумуляторів альтернативного типу — натрій-іонних. Комерційні зразки таких батарей вже є, проте масово вони поки що не використовуються і до того ж мають певні недоліки в порівнянні з літієвими варіантами. Як би там не було, технологія натрій-іонних батарей вважається значною навіть тому, що запаси літію на планеті не безмежні.
Щоправда, у майбутньому світ має знайти ще одне надійне джерело отримання літію для електромобільних акумуляторів — старі акумулятори, що надходять на переробку. До наступного десятиліття закінчиться термін служби батарей безлічі випущених до сьогодні електрокарів, які також зможуть отримати друге життя.
Переробка батарей дозволяє витягувати метали, що містяться в них, у тому числі кобальт, нікель, мідь і алюміній. Літію з акумулятора можна отримати менше, ніж інших металів, але його висока вартість у будь-якому випадку робить процес досить вигідним.
У Європі сьогодні переробляється близько 50 тисяч тонн старих батарей, і обсяги, як очікується, зростатимуть: до 2030 року вони становитимуть до 420 тисяч тонн, до 2040-го – перевищать 2 мільйони тонн. Вже за кілька років Євросоюз займатиме приблизно половину цього ринку. Лише старі батареї проблеми забезпечення літієм не вирішать, але до 15 відсотків потреб у довгостроковій перспективі покрити зможуть. Ставка на переробку у поєднанні з розвитком власного видобутку виглядає непоганим шансом для Заходу на нинішньому витку економічної війни, яка в такому разі не буде програно навіть за умови поразки в Африці.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.