З 2025 до 2027 року з бюджету ЄС буде виділено 1,5 млрд євро на підвищення конкурентоспроможності технологічної та промислової бази європейського оборонного сектору, щоб, як сказано, відреагувати на зміни у парадигмі європейської безпеки.
План передбачає спільне фінансування та замовлення озброєнь, модернізацію військово-промислового комплексу ЄС та інші заходи щодо зміцнення оборонних компаній.
Програмний бюджет також підтримує співпрацю оборонної промисловості ЄС з Україною та розвиток промислової та технологічної бази українського оборонного сектору.
«Нам необхідно змінити парадигму та перейти до режиму військової економіки. Це означає, що європейська оборонна промисловість має брати на себе більше ризиків за нашої підтримки», – сказав єврокомісар з питань внутрішнього ринку Тьєррі Бретон.
“Щоб протистояти поверненню війни високої інтенсивності на наш кордон, ми вирішили включити вищу передачу”, – заявив Бретон, оголошуючи про нову ініціативу.
Європейська стратегія оборонної промисловості спрямована на те, щоб у довгостроковій перспективі стимулювати європейських виробників зброї до збільшення інвестицій, підвищення оперативності виробництва та, вперше, до колективної каталогізації наявних у них озброєнь.
“Ми повинні взяти на себе більше відповідальності за власну безпеку, зберігаючи, звичайно, повну відданість нашому альянсу НАТО”, – заявила віце-президент Європейської комісії Маргрете Вестагер.
Причинами фундаментальних змін у промисловості та обороні Євросоюзу стала велика війна в Україні, а також заяви потенційного кандидата у президенти США Дональда Трампа щодо американських зобов’язань щодо оборони європейських союзників.
“Нам необхідно забезпечити правильний трансатлантичний баланс, незалежно від динаміки виборів у США”, – сказала Маргрете Вестагер, натякаючи на те, що Трамп поставить під сумнів відданість США союзникам по НАТО у разі перемоги на виборах.
Серед пропозицій, які представив Тьєррі Бретон, удосконалити систему закупівель, створивши агентство, яке централізовано закуповуватиме боєприпаси, озброєння та військову техніку.
У рамках нової стратегії країнам ЄС пропонується закупити принаймні 40% оборонного обладнання спільними зусиллями до 2030 року та домогтися того, щоб до 2030 року вартість оборонної торгівлі всередині ЄС становила щонайменше 35% вартості оборонного ринку Євросоюзу.
Ще одна пропозиція, про яку Бретон розповів, тільки анонсуючи презентацію реформи, полягає в тому, щоб європейські компанії отримали пріоритет на тендерах із закупівель озброєнь у кризові часи, передає агентство Reuters.
Тьєрі Бретон розповів, що в Європі з’явиться агентство, яке займатиметься закупівлею озброєнь та військової техніки.
Французька газета Le Monde написала з посиланням на коментар анонімного європейського чиновника, що основна частина військових закупівель у Європі відбувається поза континентом.
“З 2022 року 75% закупівель [озброєнь та] військової техніки припало на неєвропейські фірми, а 68% – на американські компанії”, – цитує видання коментатора. За його словами, європейці прагнуть довести частку закупівель у Європі хоча б до 50%.
В опублікованій сьогодні стратегії уточнюється, що цієї цифри у 50% закупівель у Європі планується досягти до 2030 року, а до 2035 року вона має становити 60%.
Мирний союз
За часів холодної війни європейський військово-промисловий комплекс працював із більшою інтенсивністю, ніж зараз, забезпечуючи підтримку арсеналів у протистоянні з СРСР.
Проте більш ніж за 30 років, що минули з розвалу Варшавського блоку, військова промисловість Європи скоротилася, насамперед через відсутність замовлень від міністерств оборони.
Європейський ВПК поступово став орієнтуватися на торгівлю та експорт, а його можливості масового виробництва озброєнь зменшились.
З початком вторгнення Росії в Україну європейські партнери допомагають Києву, поставляючи озброєння здебільшого з існуючих арсеналів.
Найбільша допомога Україні та поповнення потенціалу можливі лише при перезапуску виробництва озброєнь та військової техніки в Європі.
Структурні проблеми ЄС
Однак цей перезапуск зіштовхнувся із низкою серйозних проблем. Тому навіть за наявності коштів, виділених на оборонні цілі, європейський ВПК потребує структурної реформи.
По-перше, багато оборонних заводів у ЄС необхідно модернізувати.
По-друге, ЄС, будучи союзом різних країн, а не однією державою, спочатку не мав спільних інструментів для закупівлі озброєнь. Кожна країна створювала свої армії та озброювала їх лише з невеликою оглядкою на плани оборони Північноатлантичного альянсу.
Тепер ці інструменти потрібно створювати з нуля, підвищуючи роль загальноєвропейських інституцій у галузі військової промисловості.
Відсутність таких інститутів у минулому відбивалася і на виробництві — європейські держави часто дублювали системи зброї, внаслідок чого в країнах континенту побудовано багато різних озброєнь і військової техніки одного призначення (наприклад, в ЄС будувалися не менше п’яти основних бойових танків).
Вкладати гроші у виробництво озброєнь також непросто, оскільки компанії-виробники побоюються, що держави знімуть військові замовлення до того, як інвестиції окупляться.
Можливо, Тьєрі мав на увазі саме цю проблему, коли казав, що промисловість має брати на себе більше ризиків за підтримки європейських інституцій.
Раніше повідомлялося, що Австралія оголосила про пакет військової допомоги Україні на $12 млн.
Спасибо!
Теперь редакторы в курсе.