Геоекономічні відносини між Європейським Союзом та Китайською Народною Республікою демонструють ознаки системної кризи. Як повідомляє впливове гонконзьке видання South China Morning Post (SCMP), між Брюсселем та Пекіном стрімко зростає напруга через дисбаланс у взаємній торгівлі, обмеження доступу до внутрішніх ринків та посилення політики протекціонізму.
Поточне загострення контрастує з дипломатичними зусиллями початку 2026 року, коли серія взаємних візитів вищих посадовців декларувала наміри стабілізувати двостороннє партнерство.
Відкрита полеміка на саміті в Пекіні
Офіційне фіксування критичних розбіжностей відбулося минулого тижня у Пекіні в межах щорічної конференції «Відносини ЄС–Китай: навігація поза точкою перегину», організованої дипломатичним представництвом Євросоюзу. Центральна панельна дискусія заходу отримала символічну назву «Торговельні відносини ЄС–Китай: партнерство чи корабель, що тоне?».
Під час виступів представники європейської сторони висловили глибоку стурбованість критичним дисбалансом експортно-імпортних операцій.
-
Позиція європейського бізнесу: Президент Торгово-промислової палати ЄС у Китаї Йенс Ескелунд порівняв поточну логістичну модель із «гігантським контейнеровозом, який приходить до портів Європи повністю завантаженим китайськими товарами, а до Китаю повертається практично порожнім».
-
Позиція європейської дипломатії: Надзвичайний і Повноважний Посол ЄС у КНР Хорхе Толедо звинуватив китайські державні медіа та профільні відомства в агресивних інформаційних кампаніях проти нових економічних рішень Брюсселя, спрямованих на реіндустріалізацію Європи.
Читайте також: Євросоюз прагне максимально прискорити вступ Молдови — Кая Каллас
Контрзвинувачення Пекіна та законодавчі бар’єри
Китайські урядовці, аналітики та представники експертного середовища відкинули претензії ЄС, назвавши риторику європейських дипломатів «залякувальною тактикою». Директор Центру відносин Китай-Європа Фуданьського університету Цзянь Цзюньбо заявив, що Брюссель послідовно впроваджує політику штучного дистанціювання від китайського ринку («de-risking») замість об’єднання зусиль для протидії глобальному протекціонізму.
Основними точками стратегічного зламу у відносинах сторін виступають:
-
Субсидування виробництва: Брюссель звинувачує Пекін у надмірних державних дотаціях для власних виробників (зокрема, у секторах «зеленої» енергетики та електромобілів), що дозволяє Китаю демпінгувати на ринку ЄС.
-
Закон «Зроблено в Європі» (Made in Europe): Нова регуляторна ініціатива ЄС передбачає надання значних фінансових та податкових преференцій компаніям, які використовують компоненти європейського походження. Пекін офіційно кваліфікував ці заходи як дискримінаційні щодо китайського імпорту та попередив про дзеркальні кроки у відповідь.
Додатковим дестабілізуючим фактором залишається геополітичний контекст. Раніше Пекін уже заявляв про готовність запровадити санкції проти європейських компаній у відповідь на погодження Брюсселем 20-го пакета обмежувальних заходів щодо РФ, який торкнувся окремих китайських юридичних осіб, що підтримують військово-промисловий комплекс країни-агресора.
