Попри війну навколо Ірану, атаки на танкери та фактичне блокування Ормузької протоки, країни Близького Сходу продовжують вивозити значні обсяги нафти з Перської затоки. Для цього учасники ринку використовують альтернативні та приховані логістичні схеми, які дозволяють доставляти сировину покупцям в обхід найбільш небезпечних ділянок.
Саме такі тіньові потоки, за даними Bloomberg, стали одним із факторів, що допомогли уникнути масштабного дефіциту нафти та стримати різке зростання світових цін.
На початку конфлікту учасники ринку побоювалися, що вартість нафти може злетіти до 150 доларів за барель. Однак наразі котирування Brent утримуються в межах 80–90 доларів.
Нафту перевантажують в Оманській затоці
Одним із ключових елементів нової логістичної схеми стало перевантаження нафти між суднами вже після проходження Ормузької протоки.
Невеликі танкери забирають сировину в портах Об’єднаних Арабських Еміратів, Іраку, Катару та Кувейту. Після цього вони проходять найбільш небезпечну ділянку маршруту та доставляють нафту до Оманської затоки.
Там сировину перевантажують на значно більші океанські танкери, які вже не заходять у зону підвищеної небезпеки.
За супутниковими даними Sentinel-1, поблизу узбережжя Оману накопичилося близько 150 суден. Для порівняння, ще в січні їх було приблизно 40.
Саме в цьому районі відбувається активне перевантаження нафти за схемою «борт у борт».
Великі танкери не заходять у небезпечну зону
Великі супертанкери класу VLCC дедалі частіше залишаються у відкритих водах Оманської затоки або Індійського океану.
Найризикованішу частину маршруту беруть на себе менші судна. Після цього кілька партій нафти можуть об’єднувати в один великий вантаж і відправляти океанським танкером до кінцевих покупців.
Така схема дозволяє учасникам ринку розподіляти ризики та уникати проходження дорогих великих суден через зону бойових дій.
Крім того, великі танкери можуть стикатися з проблемами страхування. Через небезпеку атак та високі військові ризики частина західних страхових компаній не готова страхувати судна, які заходять у район Ормузької протоки.
Відстежити походження нафти стає складніше
Додатковою особливістю тіньових схем є використання танкерів із вимкненими або зміненими системами відстеження.
Після перевантаження між суднами партії нафти можуть змішуватися. У результаті встановити точне походження сировини стає значно складніше.
У документах місцем завантаження може фігурувати вже район перевалки в Оманській затоці, а не конкретний порт у Перській затоці.
За оцінками джерел на ринку, реальні обсяги такого транзиту можуть перевищувати попередні оцінки приблизно у 4 млн барелів на добу.
Міністр енергетики США Кріс Райт заявив, що протягом останнього тижня через Ормузьку протоку проходило близько 9 млн барелів нафти на добу.
До початку війни цей показник оцінювали приблизно у 20 млн барелів щодня.
Чому ціна на нафту не злетіла до 150 доларів
На початку конфлікту ринок очікував набагато серйознішого скорочення постачання нафти з Близького Сходу.
Проте частково компенсувати проблеми вдалося завдяки альтернативним трубопроводам, використанню резервних запасів та новим схемам морського транспортування.
Прихований і розосереджений експорт дозволив зберегти значні обсяги поставок на світовий ринок.
Саме тому ціни на Brent, попри ризики для одного з найважливіших нафтових маршрутів світу, поки що не досягли прогнозованих на початку конфлікту 150 доларів за барель.
Водночас ситуація залишається вкрай нестабільною.
Танкери продовжують атакувати
Робота суден у районі Ормузької протоки пов’язана з високим ризиком.
Нафтова компанія ОАЕ ADNOC повідомила, що від початку конфлікту атак зазнали 23 її судна. Внаслідок цих інцидентів одна людина загинула, ще 20 отримали поранення.
Через небезпеку значна частина судновласників відмовляється заходити до Перської затоки.
Водночас ті перевізники, які продовжують працювати на цьому напрямку, отримують рекордні ставки фрахту. Вартість оренди окремих танкерів на ключових маршрутах зросла майже до 500 тисяч доларів на добу.
Таким чином, світовий ринок нафти поки що зумів адаптуватися до блокування Ормузької протоки. Проте ця система залишається залежною від небезпечних морських маршрутів і роботи танкерів у зоні бойових дій.
Нова хвиля атак або повне припинення судноплавства через Ормуз може знову різко змінити ситуацію на глобальному нафтовому ринку.
Раніше повідомлялося, що Іран не відкриє Ормузьку протоку без поступок США.
