Геополітична напруженість навколо Ормузької протоки досягла апогею. США у співпраці з Оманом шукають шляхи зняття блокади з одного з найважливіших морських шляхів світу, пропонуючи Тегерану доступ до частини заморожених активів на суму близько 100 мільярдів доларів. Однак наразі переговори зайшли у глухий кут.
Спроби компромісу: «гроші в обмін на прохід»
Вашингтон через катарських посередників намагається переконати іранську владу відмовитися від стягнення мита з суден, що проходять протокою.
-
Пропозиція США: доступ до частини заморожених активів (початковий план — $6 млрд) в обмін на вільний трафік.
-
Позиція Ірану: Тегеран відкрито шантажує світ, називаючи протоку своєю зоною впливу та погрожуючи «потужною відповіддю» кожному судну, що не слідує їхнім маршрутам.
Чому Іран блокує протоку?
Мета Тегерана — легалізація стягнення плати з кораблів під виглядом «послуг безпеки». Влада Ірану розраховує отримувати до $40 млрд щорічно. Водночас аналітики Chatham House зазначають, що в Тегерана просто відсутні технічні потужності для управління настільки складним судноплавним процесом. Їм легше зупинити потік, ніж налагодити ефективну логістику.
Альтернатива від Оману та реакція ринку
Оман запропонував створити фонд на основі добровільних внесків нафтових компаній, щоб забезпечити безпеку без прямого контролю Ірану. Однак США ставляться до цієї ідеї скептично, побоюючись, що це стане прихованою формою виплати «данини» Тегерану.
Тим часом судноплавство перебуває на межі колапсу:
-
Добовий трафік впав до 43 суден (до конфлікту проходило понад 100).
-
Ескалація безпосередньо впливає на світові ціни на нафту, які залишаються вкрай волатильними на тлі енергетичної невизначеності.
Ситуація залишається критичною: Іран продовжує використовувати протоку як головний важіль тиску на Захід, попри виснажену санкціями економіку.
Раніше повідомлялося, що Нафтовий ринок повертається до норми: Саудівська Аравія відновила обсяги відвантажень.
